Посвідчення судноводія малого (маломірного) судна та Резолюція № 40

Автор: Денис Рабомізо, партнер
Опубліковано в: журналі "Транспорт", № 2 (995) лютий 2018


Рос.
(3078.0 kb)

У торговельному судноплавстві за останні кілька десятиліть вже склалася досить щільна практика з питань видачі документів, що підтверджують кваліфікацію моряків на борту судна.

Наприклад, основним міжнародним договором в даному випадку є Міжнародна конвенція про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 року (STCW Convention). У цій конвенції беруть участь більше 160 країн, і вона спрямована на затвердження загальних міжнародних стандартів підготовки та дипломування моряків, а також несення ними вахти. Вона висуває кваліфікаційні вимоги не тільки до капітана судна, але і до машинної, палубної і іншим командам, встановлюючи при цьому зразки документів, які повинні видаватися при дипломуванні моряків.

Однак ця конвенція не поширюється на прогулянкові судна, оскільки вони не використовуються з  метою перевезення вантажів та пасажирів.

У сфері експлуатації маломірного флоту подібні міжнародні договори відсутні та такі питання регулюються внутрішнім законодавством кожної держави.

Так, держава сама встановлює порядок підготовки та дипломування судноводіїв малого (маломірного) судна (далі по тексту - «ММС») в залежності від багатьох факторів, як, наприклад, тип маломірного судна, район його використання (внутрішні водні шляхи, відкрите море) та інше. Звідси зрозуміло, що і підходи до підготовки та видачі документів будуть різнитися між собою від юрисдикції до юрисдикції.

Однак технології розвиваються дуже швидко і тому використання різних прогулянкових суден будь то вітрильних або моторних вже давно не обмежується межами однієї держави і присутність в порту або марині такого судна під іноземним прапором є звичайною справою.

І тут як і завжди виникає «конфлікт» двох інтересів: держави прапора (держави реєстрації судна) і держави порту (прибережної держави).

З одного боку, в адміністративних, технічних і соціальних питаннях судно і все, що на ньому знаходиться, підпорядковується юрисдикції держави, під прапором якої воно ходить. Така держава вживає всіх необхідних заходів, які стосуються, серед іншого, комплектування і навчання екіпажів суден. Це кореспондується з обов'язками держави прапора, передбаченими ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року.

З іншого боку, прибережна держава може приймати свої закони з метою забезпечення безпеки судноплавства, що в свою чергу призводить до виникнення питань щодо підтвердження кваліфікації судноводіїв ММС, які отримали посвідчення на право керування прогулянковим судном в іншій державі.

Саме тому запровадження єдиного мінімального стандарту до підготовки судноводіїв малого (маломірного) судна з видачою загальновизнаного документу є актуальним питанням для міжнародного співтовариства.

Резолюція № 40 Робочої групи по внутрішньому водного транспорту Європейської Економічної Комісії ООН «Міжнародне посвідчення на право керування прогулянковим судном» (далі по тексту - «Резолюція № 40»), прийнята ще 16 жовтня 1998 року, спрямована якраз на вирішення цієї проблеми за допомогою наступного механізму:

Перш за все Резолюція № 40 рекомендує державам при виконанні умов даної резолюції видавати міжнародне посвідчення на право керування прогулянковим судном, яке відповідає встановленому резолюцією зразку.

Таке посвідчення може бути видано своїм громадянам або постійно проживаючим на території держави особам або громадянам будь-якої північноамериканської країни або будь-якої країни, яка не є членом Європейської економічної комісії.

При цьому видається воно за умови, що такі особи є власниками національного посвідчення, виданого урядом, яке застосовує резолюцію країни, або здали іспит згідно з додатком до цієї резолюції.

Додаток I до Резолюції № 40 містить Вимоги, що стосуються видачі міжнародного посвідчення на право керування прогулянковим судном, а саме вимоги щодо віку (не молодше 16 років), здоров'ю, теоретичної та практичної підготовки такої особи на предмет знання правил, що стосуються управління прогулянковим судном, навігаційних і технічних знань, необхідних для безпечного плавання внутрішніми водними шляхами та/або в прибережних водах.

Слід зазначити, що це мінімальні вимоги і держава може висувати і інші більш жорсткі вимоги для отримання посвідчення. Яскравим прикладом цього є вік кандидатів на отримання посвідчення, який в Україні становить не менше 18 років.

Далі, якщо держава погоджується з Резолюцією № 40, то Робоча група з водного транспорту просить таку державу визнавати на своїй території такі ж документи в рамках загальних правил нагляду за судноплавством, якщо вони видані компетентними органами або органами, уповноваженими урядами інших країн.

У зв'язку з цим складається класична ситуація, коли держава своїми діями і деклараціями приймає і імплементує в національне законодавство загальні мінімальні стандарти в тій чи іншій сфері життєдіяльності людини, як наприклад з видачою зазначеного міжнародного посвідчення, а також погоджується на умовах взаємності визнавати документи, які видані іншими компетентними органами інших країн відповідно до таких мінімальних стандартів.

Резолюція № 40 не є за своєю суттю міжнародним договором, оскільки вона не укладена у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права. Ця резолюція є скоріше джерелом «м'якого» права, тобто не обов'язкова на даний момент, але при подальшому розвитку тих правовідносин, які вона регулює, вона може дати поштовх до розробки і прийняття відповідного міжнародного договору.

Саме тому дана резолюція не може бути ратифікована з боку Верховної Ради України для того, щоб стати частиною національного законодавства. Однак це не означає, що держави не можуть висловити свою згоду виконувати положення даного документа на своїй території за допомогою їх імплементації в національне законодавство, що і зробила Україна.

Так, посвідчення ММС видається в Україні відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 07.05.2013 року № 283, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.05.2013 року за № 831/23363.

Однак це положення було викладено в новій редакції в 2014 році відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.08.2014 року № 413, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2014 року за № 1169/25646.

Причиною для такого швидкого прийняття нової редакції положення є якраз бажання України імплементувати положення Резолюції № 40.

На 61-ій сесії Робочої групи з внутрішнього водного транспорту, яка пройшла 6-7 жовтня 2017 року, Постійне представництво України в Женеві передало в Секретаріат ЄЕК ООН ноту від 07.09.2017 року з перекладом згаданого положення, розробленого відповідно до вимог Резолюції № 40, і інформацією про те, що компетентним органом, який санкціонує видачу посвідчення судноводія ММС, є Укртрансбезпека.

В даний час в ЄЕК ООН ведеться робота по оцінці ступеня імплементації та відповідності вимогам Резолюції № 40 новоприйнятого Україною Положення про порядок видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна.

Слід сподіватися, що рішення по проведеній Україною роботі буде позитивним і посвідчення судноводіїв ММС, що видаються Укртрансбезпекою, будуть визнаватися країнами, які також реалізують на національному рівні положення Резолюції № 40. До таких країн слід віднести Австрію, Бельгію, Болгарію, Угорщину, Німеччину, Ірландію, Італію, Латвію, Литву, Люксембург, Нідерланди, Словаччину, Фінляндію та інші.

Необхідно відзначити, що деякі держави зробили застереження щодо визнання такого свідоцтва, виданого іншими країнами.

Наприклад, Нідерланди готові визнавати міжнародне посвідчення на основі взаємності. Однак в разі, якщо довжина прогулянкового судна становить 15 і більше метрів або моторне судно здатне розвивати швидкість, яка перевищує 20 км/год, компетентні органи Нідерландів залишають за собою право перевірити, чи був зданий відповідний іспит власником міжнародного посвідчення.

Німеччина ж визнає міжнародне посвідчення, передбачене резолюцією, на внутрішніх водних шляхах при експлуатації прогулянкових суден довжиною менше 15 метрів.

Таким чином, слід зазначити, що Резолюції № 40 є одним з перших кроків на шляху не тільки міжнародного визнання документів, що засвідчують право керування маломірним судном, виданих відповідно до неї компетентними органами, а й погодження мінімальних стандартів підготовки судноводіїв таких суден.

Безумовно, це значне поліпшення для тих, хто любить подорожувати на яхті. Однак незважаючи на це не слід забувати, що робота з полегшення визнання міжнародних посвідчень судноводіїв ММС ще в процесі, і єдина практика держав з питань видачі та визнання таких документів тільки формується. Тому подорожуючи слід завжди попередньо перевіряти вимоги до документів в тих державах, які ви плануєте відвідати на яхті.